Статті

Протягом останніх років в Україні було проведено низку досліджень, які продемонстрували, що кількість лікарських помилок, які допускаються під час надання медичних послуг, в десятки разів вище за аналогічний показник в інших країнах Європи. Але при цьому переважна більшість лікарів мала документи про підвищення або підтвердження кваліфікації! Отже, було зроблено висновок, що чинна система атестації лікарів має низку хиб:

медична реформа ліцензування лікарів

  • компетенція і кваліфікація лікаря можуть не відповідати одна одній через суб’єктивність прийняття рішень про атестацію;
  • лікар не має стимулів для реального підвищення кваліфікації і розвитку у професії, оскільки на це він має витрачати кошти, які зрештою не компенсуються навіть у довготривалій перспективі;
  • за наявності суперечок між лікарем та пацієнтом рішення виноситься комітетом медиків, що провокує низький рівень відповідальності медичних працівників.

Усі проблеми, які я перерахував вище, зрештою призводять до низької якості медичних послуг, незадоволення пацієнтів та небажання лікарів щось змінювати. 

То що пропонується натомість? 

В термін до п’яти років, тобто, до 2024 року, Міністерство охорони здоров`я України має на меті повну реорганізацію системи, зокрема заміну непоказової практики атестації лікарів їхнім ліцензуванням, яке проводитиметься повністю незаангажовано та об’єктивно.

Варто зазначити, що індивідуальне ліцензування лікарів не скасовує загальне ліцензування медичної діяльності. Це дві різні дії, одна з яких уможливлює роботу в медичній сфері і надає право виступати стороною господарських відносин, в той час як інша дозволяє працювати лікарем в принципі — як найманий працівник або приватний підприємець. Якщо ліцензування медичної діяльності має на меті забезпечення відповідності певним стандартам в матеріально-технічному та організаційному плані, то індивідуальне ліцензування лікарів гарантуватиме їхню кваліфікацію та роботу згідно з принципами медичної етики.

Порівняння старої та нової систем

Тепер я хочу порівняти наявний стан речей та перспективи, які відкриває реформа, звернувши увагу на ключові елементи системи.

  1. Отримання освіти. «Крок 1» та «Крок 2», які відповідають провідним світовим стандартам, буде об’єднано в один державний кваліфікаційний іспит. «Крок 3» і надалі завершуватиме навчання в інтернатурі.
  2. Початок роботи. Сьогодні для початку лікарської практики студенту медичного вишу достатньо лише закінчити інтернатуру та надалі проходити переатестацію кожні п'ять років. Натомість, за новою реформою, студенти мають проходити резидентуру, під час якої вони матимуть обмежену ліцензію та муситимуть погоджувати свої професійні рішення із досвідченим керівником. Повну ліцензію можна буде отримати лише після успішного завершення такої практики.
  3. Професійний розвиток. Наразі участь лікарів у міжнародних професійних заходах є добровільною. Але за новою реформою такі дії означатимуть автоматичне нарахування балів, які зрештою стануть умовою для продовження ліцензії.
  4. Орган ліцензування. Центральним органом, який відповідатиме за видання, подовження або скасування дозвільних документів, стане Ліцензійна рада. До її складу входитимуть 30 ретельно відібраних лікарів, а також декілька незалежних експертів з Європи. Склад Ліцензійної ради буде періодично змінюватися.

Щодо перспектив реформи, більш висока, ніж наразі, кваліфікація лікарів не лише має позитивно вплинути на статистику захворюваності та смертності, але й сприятиме підвищенню довіри до конкретних фахівців, а також зростанню авторитету професії в цілому. Думаю, перші зміни ми зможемо побачити вже за декілька років.