Останні кілька років, як відомо, діяв мораторій на перевірки. За цей час усі настільки розслабились (інакше важко пояснити), що, спілкуючись із клієнтами, я чую дедалі більше абсурдних речей, які нібито можна робити. Але найбільше вражає аргументація: "так ті ж так зробили", "а нам теж так треба" тощо.

Звичайно, я це все розумію. Шкода, що своя корова здохла, а сусідська вижила, і десь завжди краще…видається. Але давайте подивимось на ситуацію з іншого боку. По-перше, ми не можемо знати, як ТАМ насправді все було оформлено. По-друге, навіть якщо припустити що все й насправді так, не варто покладатись на те, що ця ситуація надовго, і саме вас "не клюне".

Вітаю, мораторій завершився, плани перевірок затверджені, прокидаємось!

Алгоритм дій

При відкритті чи то медцентру, чи то медлабораторії, чи то аптеки, одним з найперших кроків є вибір приміщення, і врегулювання всіх проблемних питань щодо нього.

Розпочну зі спростування міфів стосовно цільового призначення приміщення, а саме можливості розміщення медичних кабінетів в житловому фонді.

Статтею 6 Житлового кодексу УРСР (чинний, зі змінами) визначено наступне:

"Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків".

А статтями 379, 380, 382 Цивільного кодексу України також встановлено поняття та види житла:

• Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ч.1 ст. 379).
• Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ч. 1 ст. 380).
• Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч. 1 ст. 382).

Як можна побачити з положень цих статей, вказані приміщення призначені для постійного або тимчасового проживання в них. Дана теза підтверджується частиною 1 статті 383 ЦКУ: "Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва".

А частиною другою цієї ж статті зазначено наступне:

"Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.”

Тобто, нескладно зрозуміти, що державні будівельні та санітарно-гігієнічні норми для будівництва та облаштування медичних закладів суттєво відрізняються від норм для житлових будинків.

Тож дивимось далі. Що нормотворець каже про нежитлові приміщення? В розділі 3 "Терміни та визначення понять" ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт", затверджених наказом Мінрегіонбуду від 22.07.2009р. № 295, зазначено наступне:

"Нежитлове приміщення — приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин".

З цього випливає інший суттєвий аспект — різниця між житловими і нежитловими приміщеннями є не лише санітарно-технічною та експлуатаційною, але й юридичною! Різні юридичні статуси таких приміщень передбачають відповідні правові наслідки та відповідне відображення у правовстановлюючих документах! І саме ці документи теж підлягають перевірці з боку контролюючих органів.

Цікаво, що статтею 189 Житлового кодексу УРСР передбачено, що особи, винні у незаконному переобладнанні та/або переплануванні жилих будинків (квартир), інших жилих приміщень, призначених та придатних для постійного або тимчасового проживання, нежилих приміщень, розташованих у жилих будинках, та/або використанні їх не за призначенням; у порушенні правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, у безгосподарному їх утриманні, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з чинним законодавством. Таким чином, у житловому фонді розміщення жодних лікувально-профілактичних або аптечних закладів не дозволяється. Повторюю, не дозволяється (так, стоматологічних і консультативних кабінетів аналогічно)! Ви ризикуєте не просто втратити ліцензію, але й стати учасником кримінального процесу.

Наполегливо радимо: не поспішайте укладати договори оренди або викуповувати приміщення та починати ремонти до консультації з професіоналами і детального вивчення питання. Прагнення до економії та оптимізації — гарна практична риса, проте  в даному випадку важливіше правильно визначити пріоритети.