Статті

Мене та моїх колег досить часто запитують про те, чи може бути керівником медичного центру будь-яка особа з дипломом, наприклад, фармацевта, менеджера з охорони здоров’я або взагалі без медичної освіти. Дехто вважає, що відсутність в ліцумовах безпосередньої згадки про необхідність для керівника мати сертифікат за спеціалізацією "Організація і управління охороною здоров’я" вказує на можливість  очолення медзакладу будь-ким. Отже, ура новим прогалинам в законодавстві і його сірим полям?!

  

Але що говорить буква Закону?

Давайте проаналізуємо чинне законодавство України, а саме:

  1. ч. 7 ст. 16 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров’я": "Керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я." Тобто, мова йде про МОЗ України.
  2. Той самий МОЗУ пунктом 28 Ліцензійних умов на здійснення медичної практики дублює положення букви закону: "Керівником закладу охорони здоров’я повинна призначатися особа, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам."

Окей, але що ж то за єдині кваліфікаційні вимоги такі? Давайте дивитись.

  1. Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.03.2002 № 117 "Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників", ВИПУСК 78 "Охорона здоров'я" (зі змінами), який було погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України, допоможе розібратися в цьому. В розділі "Керівники" цього документу передбачено категорії керівників в медицині та кваліфікаційні вимоги до них. З усього переліку нас найбільше цікавить пункт 9 — Начальник (завідувач) лікувально-профілактичного закладу. Отже, кваліфікаційними вимогами пункту 9 Довідника встановлено наступне:

"Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина". Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією з "Організації і управління охороною здоров'я". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років."

 

Тепер трохи особистого досвіду  щодо практики МОЗУ

З останнього, осінню 2018 року за бажанням нашого клієнта, який хотів спробувати "по-своєму", ми подали в ліцкомісію на отримання ліцензії для його закладу, у керівника якого не було сертифікату за спеціалізацією "Організація і управління охороною здоров’я". І ось офіційна відповідь ліцкомісії МОЗУ:

Написано багато, але по суті це є ВІДМОВОЮ. І, подивіться, тут перераховано всі основні нормативні акти, якими регулюється дане питання, і про які я згадував вище.

 

Порада-висновок

Медична реформа скаталізувала появу багатьох піарщиків і бізнес-коучерів від медицини. Вони, не маючи практичного досвіду ані головного лікаря, ані фахівця з медправа, авторитетно розказують, як треба і що можна. Але будьте уважними. Під гаслами "суцільна лібералізація законодавця", "осучаснення медбізнесу", "спрощення умов для молодих лікарів-підприємців" може не бути реальних кейсів. Замість цього зверніться до профільних фахівців, порадьтесь із більш досвідченими колегами а ще краще — з тими, хто вже досяг успіху. Працюйте зі справжніми професіоналами своєї справи! Це особливо актуально з огляду на важливість комплексного підходу, адже вам потрібне не разове рішення, а успіх проекту в цілому.